Від "Човна" #приїхало передзамовлення - ще один репортаж Войцеха Тохмана. На цей раз про Камбоджу, геноцид, Пола Пота та диктаторський комунізм, який знищив два мільйони людей.
Цікаво і страшно, читатиму.
Цікаво і страшно, читатиму.
Отут в ФБ за донейт 46-й бригаді лише від 150 грн розігрують скарб - набір з 8 книжок Сергія Плохія, всі з підписами автора (!).
Підписи організував мій чоловік, збір перевірений. Беріть участь ;)
Банка розіграшу - ось тут. Але щоб взяти участь, треба запостити скрін там в коментарях до ФБ-поста. Не забудьте це зробити.
Підписи організував мій чоловік, збір перевірений. Беріть участь ;)
Банка розіграшу - ось тут. Але щоб взяти участь, треба запостити скрін там в коментарях до ФБ-поста. Не забудьте це зробити.
Поки сиджу без світла, розкажу свої враження про “Освічену” Тари Вестовер, якраз щойно дочитала.
Ця книжка навіть перевершила мої очікування, але у мене є претензія до маркетингу та анотації. Скрізь це подається, як історія про довбанутість мормонської релігії (принаймні, так це зчитується). Але насправді це зовсім не про релігію. Це книжка про життя з психічно нестабільним батьком (щось між біполярним розладом та шизофренією), на додачу з таким самим братом. Про матір можна дискутувати - можливо, на її поведінку вплинула травма голови, можливо вона просто слабка і потрапила під вплив чоловіка, а може теж має проблеми з психікою.
Релігія тут могла бути будь-яка, а то й взагалі без неї. Від цього сім’я б не стала адекватнішою. Бо справа не в догмах і поглядах, яких батько й мати дотримувалися, суттєва частина абсурдних епізодів лише побічно стосуються релігійних догм, вони стосуються передусім здорового глузду і самодурства. Релігія виглядає як ширма для пояснення їхніх божевільних вчинків. Перепади настрою, манера суперечити сам собі, відсутній інстинкт самозбереження та страху за своїх дітей, насилля і аб’юз - це було не на вимогу релігії, а від психічного розладу.
І ось в такій сім’ї якимось чином примудрилася вирости дуже талановита й інтелектуально розвинена дівчина, яка змогла вирватися - але не без наслідків. Це вражає.
Моє ставлення до книжки змінювалося протягом читання. На першій третині в якийсь момент я навіть подумала: “ну ок, я вже зрозуміла, що це мемуари про життя в аб’юзі, насиллі і жестякових умовах - але чи треба мені 350 сторінок таких історій? шоб шо?”.
Але чим далі, тим більше я розуміла, що це не лише щоденник - це історія фактично про стокгольмський синдром; про ірраціональну прив’язаність до батьків та сім’ї; про необхідність періодично передивлятися свої усталені погляди і аналізувати, звідки вони взялися (чи не нав’язані вони батьками, які цілком могли помилятися?).
Мені дуже сподобалося, як авторка поступово і повільно описує, як її світогляд змінювався. Як вона ламала всередині себе батьківські погляди на світ, і як болісно, з м’ясом, відривала від себе свою очевидно довбануту сім’ю (з кількома намаганнями, попри логіку, повернути все назад - що найбільше шокує).
Якимось чином авторці вдалося утриматися навіть від різкого засудження батьків і брата. Так, вона описує власний процес усвідомлення, що вони чинили не ок, але це не звучить як “ці люди зламали мені життя” - хоча по суті, зламали. Авторка ніби дивиться на своє життя зі сторони і розповідає: було отак.
А, і ще - у мене склалося дивне враження, що у Оксфорді й Гарварді специфічна система відбору студентів. Інакше як туди могла потрапити дівчина, яка не чула раніше слова “Голокост”? Я завжди вважала, що у такі учбові заклади потрапляють просто якість недосяжні нашому розуму інтелектуали. І наче цей процес описаний докладно, але все одно мені воно виглядало дивно: чому не інші, простіші, заклади - чому так сталося, що це відразу були провідні виші світу? 🤔
В цілому ж це дуже хороша й глибока книжка. Якщо говорити не про конкретну історію, а про те, що з цього можна винести - це про те, як важко (але дуже важливо) хакнути базові налаштування, які у нас програмують батьки. І загалом прийняти, що ці налаштування можуть бути хибними - причому, не обов’язково йдеться про такі складні випадки, як у книжці. Йдеться про більшість сімей - бо всі налаштування періодично треба передивлятися і чЕкати.
І так - також це про важливість популяризації психологічної допомоги та звернень до психіатрів. Бо всього описаного могло не бути, якби у батька вчасно розпізнали розлад і переконали (або навіть примусили) його лікуватися.
Одним словом, від книжки я в шоці й захваті. Може тригерити, але читати дуже варто.
#непозбувний_відгук
Ця книжка навіть перевершила мої очікування, але у мене є претензія до маркетингу та анотації. Скрізь це подається, як історія про довбанутість мормонської релігії (принаймні, так це зчитується). Але насправді це зовсім не про релігію. Це книжка про життя з психічно нестабільним батьком (щось між біполярним розладом та шизофренією), на додачу з таким самим братом. Про матір можна дискутувати - можливо, на її поведінку вплинула травма голови, можливо вона просто слабка і потрапила під вплив чоловіка, а може теж має проблеми з психікою.
Релігія тут могла бути будь-яка, а то й взагалі без неї. Від цього сім’я б не стала адекватнішою. Бо справа не в догмах і поглядах, яких батько й мати дотримувалися, суттєва частина абсурдних епізодів лише побічно стосуються релігійних догм, вони стосуються передусім здорового глузду і самодурства. Релігія виглядає як ширма для пояснення їхніх божевільних вчинків. Перепади настрою, манера суперечити сам собі, відсутній інстинкт самозбереження та страху за своїх дітей, насилля і аб’юз - це було не на вимогу релігії, а від психічного розладу.
І ось в такій сім’ї якимось чином примудрилася вирости дуже талановита й інтелектуально розвинена дівчина, яка змогла вирватися - але не без наслідків. Це вражає.
Моє ставлення до книжки змінювалося протягом читання. На першій третині в якийсь момент я навіть подумала: “ну ок, я вже зрозуміла, що це мемуари про життя в аб’юзі, насиллі і жестякових умовах - але чи треба мені 350 сторінок таких історій? шоб шо?”.
Але чим далі, тим більше я розуміла, що це не лише щоденник - це історія фактично про стокгольмський синдром; про ірраціональну прив’язаність до батьків та сім’ї; про необхідність періодично передивлятися свої усталені погляди і аналізувати, звідки вони взялися (чи не нав’язані вони батьками, які цілком могли помилятися?).
Мені дуже сподобалося, як авторка поступово і повільно описує, як її світогляд змінювався. Як вона ламала всередині себе батьківські погляди на світ, і як болісно, з м’ясом, відривала від себе свою очевидно довбануту сім’ю (з кількома намаганнями, попри логіку, повернути все назад - що найбільше шокує).
Якимось чином авторці вдалося утриматися навіть від різкого засудження батьків і брата. Так, вона описує власний процес усвідомлення, що вони чинили не ок, але це не звучить як “ці люди зламали мені життя” - хоча по суті, зламали. Авторка ніби дивиться на своє життя зі сторони і розповідає: було отак.
А, і ще - у мене склалося дивне враження, що у Оксфорді й Гарварді специфічна система відбору студентів. Інакше як туди могла потрапити дівчина, яка не чула раніше слова “Голокост”? Я завжди вважала, що у такі учбові заклади потрапляють просто якість недосяжні нашому розуму інтелектуали. І наче цей процес описаний докладно, але все одно мені воно виглядало дивно: чому не інші, простіші, заклади - чому так сталося, що це відразу були провідні виші світу? 🤔
В цілому ж це дуже хороша й глибока книжка. Якщо говорити не про конкретну історію, а про те, що з цього можна винести - це про те, як важко (але дуже важливо) хакнути базові налаштування, які у нас програмують батьки. І загалом прийняти, що ці налаштування можуть бути хибними - причому, не обов’язково йдеться про такі складні випадки, як у книжці. Йдеться про більшість сімей - бо всі налаштування періодично треба передивлятися і чЕкати.
І так - також це про важливість популяризації психологічної допомоги та звернень до психіатрів. Бо всього описаного могло не бути, якби у батька вчасно розпізнали розлад і переконали (або навіть примусили) його лікуватися.
Одним словом, від книжки я в шоці й захваті. Може тригерити, але читати дуже варто.
#непозбувний_відгук
Там у Книголенда -20% на Фабулу.
Самий час взяти, наприклад, "Свято цапа" Льоси зі знижкою в майже 100 грн.
Або "Покору" Щепана Твардоха (336 грн, замість 420).
Коротше, пошукайте ;)
Книжки зі знижками отут.
А ще там безкоштовна доставка від 149 грн за промокодом
пост #направахреклами
Самий час взяти, наприклад, "Свято цапа" Льоси зі знижкою в майже 100 грн.
Або "Покору" Щепана Твардоха (336 грн, замість 420).
Коротше, пошукайте ;)
Книжки зі знижками отут.
А ще там безкоштовна доставка від 149 грн за промокодом
READMORE 🤫пост #направахреклами
"Досить купувати наші книжки, давайте ми вам їх присилатимемо" - написали мені якось з "Ще одну сторінку" після фото чергової покупки їхніх книжок 😁 Бо це однозначно, одне з моїх улюблених видавництв зараз.
Ну а шо, я тільки за 😁
Ось таким чином #приїхало дві бажанки, які ще не встигла купити, і на які давно заглядалася ☺️
Це топ, дякую )
Ну а шо, я тільки за 😁
Ось таким чином #приїхало дві бажанки, які ще не встигла купити, і на які давно заглядалася ☺️
Це топ, дякую )
Я: страждаю, бо мені важко дається запам'ятовування імен у книжках.
Софія Андрухович на перших трьох сторінках "Катананхе": Аргіодус, Актеон, Діоксимпа, Діномаха, Ехіона, Евродомус, Гносіус, Інхобатес, Гарпалікус, Мелампус, Терифона, Териопа, Еліон, Баліус, Лиціска, Оцидрома, Поеменіс, Корус, Аретуз, Аелло.
👀
Софія Андрухович на перших трьох сторінках "Катананхе": Аргіодус, Актеон, Діоксимпа, Діномаха, Ехіона, Евродомус, Гносіус, Інхобатес, Гарпалікус, Мелампус, Терифона, Териопа, Еліон, Баліус, Лиціска, Оцидрома, Поеменіс, Корус, Аретуз, Аелло.
👀
Завжди з цікавістю читаю книжковий канал Спонукальний інцидент. Його веде Юлія, яка не лише багато читає, а й сама пише свою дебютну книжку.
Читаючи канал, можна пройти цей шлях разом з нею: шукати лайфхаки для побудови сюжету, виписувати героїв, боротися з прокрастинацією і синдромом самозванця - ну і все інше, що там відбувається з авторами. А ще це дає розуміння:
1) Як непросто авторам даються книжки, які ми потім читаємо за один вечір;
2) Що не тільки тебе з'їдає прокрастинація, коли йдеться про творчість, а це нормальне явище. Це допомагає не з'їсти себе )
Наприклад, якось Юлія зрозуміла, що її демотивує неспроможність відчути та помацати прогрес і кінцевий результат, поки пишеш роман в ноутбуці. Вона подолала цей ефект періодичним роздруковуванням написаного - так бачиш стопку готового тексту і розумієш, на що пішов час. Ось пост про це.
А ще там багато про читацький досвід, дуже естетичні фото книжок і письменницького процесу, трохи відгуків і довколалітературне.
Наприклад, ви колись бачили українське видання Кінга 1988 року?? Ось так воно виглядало. Наклад був 65 тисяч, щоб ви розуміли! 😲
Коротше, канал ок, мені справді подобається, додавайте в підписки: Спонукальний інцидент.
пост #направахреклами
Читаючи канал, можна пройти цей шлях разом з нею: шукати лайфхаки для побудови сюжету, виписувати героїв, боротися з прокрастинацією і синдромом самозванця - ну і все інше, що там відбувається з авторами. А ще це дає розуміння:
1) Як непросто авторам даються книжки, які ми потім читаємо за один вечір;
2) Що не тільки тебе з'їдає прокрастинація, коли йдеться про творчість, а це нормальне явище. Це допомагає не з'їсти себе )
Наприклад, якось Юлія зрозуміла, що її демотивує неспроможність відчути та помацати прогрес і кінцевий результат, поки пишеш роман в ноутбуці. Вона подолала цей ефект періодичним роздруковуванням написаного - так бачиш стопку готового тексту і розумієш, на що пішов час. Ось пост про це.
А ще там багато про читацький досвід, дуже естетичні фото книжок і письменницького процесу, трохи відгуків і довколалітературне.
Наприклад, ви колись бачили українське видання Кінга 1988 року?? Ось так воно виглядало. Наклад був 65 тисяч, щоб ви розуміли! 😲
Коротше, канал ок, мені справді подобається, додавайте в підписки: Спонукальний інцидент.
пост #направахреклами
На Ліга.нет вийшов розбір про електронні книжки та їхню ціну. Кілька тез:
- У КСД дуже росте кількість проданих електронок. Вдвічі щороку. "За перші 5 місяців 2024 року ми вже продали електронок на таку ж суму, як і за весь 2022 рік, і 65% від продажів 2023 року", – говорить Тетяна Рябченко, PR-менеджерка "КСД".
- У Yakaboo зріс запит на створення корпоративних бібліотек. Кількість компаній, які увімкнули таку функцію, збільшилась вчетверо.
- Попит на електронки росте під час вимкнень електрики. Наприклад, інтерес до електронних видань "Астролябії" зріс приблизно на 50-70% взимку-восени 2022 року.
- У майданчиків, які продають електронний контент (Google Books, Apple Books, Amazon тощо) комісія може доходити до 60% від роздрібної ціни 😳.
- Правовласники накладають на електронні книжки вищі роялті – 25-40% від отриманого видавництвом доходу від продажів. Для порівняння: роялті за паперові книжки – у середньому 8-12%.
- Інколи правовласник забороняє продавати книги в електронці і надає права виключно на паперову версію, бо боїться піратства.
Весь текст тут.
- У КСД дуже росте кількість проданих електронок. Вдвічі щороку. "За перші 5 місяців 2024 року ми вже продали електронок на таку ж суму, як і за весь 2022 рік, і 65% від продажів 2023 року", – говорить Тетяна Рябченко, PR-менеджерка "КСД".
- У Yakaboo зріс запит на створення корпоративних бібліотек. Кількість компаній, які увімкнули таку функцію, збільшилась вчетверо.
- Попит на електронки росте під час вимкнень електрики. Наприклад, інтерес до електронних видань "Астролябії" зріс приблизно на 50-70% взимку-восени 2022 року.
- У майданчиків, які продають електронний контент (Google Books, Apple Books, Amazon тощо) комісія може доходити до 60% від роздрібної ціни 😳.
- Правовласники накладають на електронні книжки вищі роялті – 25-40% від отриманого видавництвом доходу від продажів. Для порівняння: роялті за паперові книжки – у середньому 8-12%.
- Інколи правовласник забороняє продавати книги в електронці і надає права виключно на паперову версію, бо боїться піратства.
Весь текст тут.